Децентралізація врівноважить баланс еліт в Україні – експерти
Децентралізація – одна з пріоритетних реформ в країні. ЇЇ мета – зробити сильними громади і дати змогу людям контролювати органи влади. І, здавалося, що місцеві вибори мали б посилити інтерес до цих питань, адже ці вибори були останніми після президентських і парламентських, які завершили б «перезавантаження» органів влади на всіх рівнях. Натомість під час виборчої кампанії дискусії на місцевому рівні про те, як розвиватимуться громади і як виглядатиме децентралізація на практиці, фактично не відбувалося. На цьому під час круглого столу «Результати місцевих виборів: перспективи децентралізації», наголосила директор Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Ірина Бекешкіна, закликавши експертів обговорити тему, який вплив результати місцевих виборів можуть справити на процеси децентралізації в країні.
Для початку дискусії аналітик фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Марія Золкіна прес вила результати опитування громадської думки, який «Демініціативи» провели з 9 по 19 жовтня 2015 року. Вона наголосила, що лише 15% українців добре ознайомлені з процесом децентралізації, 22% населення не знають, що такий процес відбувся в Україні.
«Якщо говорити про рівень поінформованості населення про реформу децентралізації, то загалом населення знає, про те, що такий процес відбувається в українському суспільстві. Щоправда, добре поінформованими, добре знають про те, що відбувається, є тільки 15%, і переважна більшість, 63% говорять про те, що вони щось знають про реформу децентралізації. Приблизно 1,5 частина населення України – 22% – не мають інформації, не знають про децентралізацію, як реформу, яка почала відбуватися в українській державі», – зазначила Марія Золкіна.
Вона наголосила, що у можливості контролювати місцеву владу відбуваються суттєві відмінності в контексті регіонального розподілу. Так, найбільше впевнених у можливості контролювати місцеву владу є на Заході (34%), а найменше – на Донбасі (8%). Зокрема, за її словами, на Заході 43% населення говорять про те, що станом на сьогодні вони не мають змоги контролювати місцеву владу. На звільненій території Донбасу не мають контролю над владою – 67%.
І ще один цікавий показник, який відзначила Марія Золкіна, засвідчує, що 24% загалом по країні очікую внаслідок децентралізації появу на місцях умовні князьків, які не будуть нікому підконтрольні, але матимуть розширені повноваження, порівняно з тим, які повноваження має сьогодні місцева влада.
В свою чергу президент Інституту суспільних проблем (Братислава) Григорій Мєсєжніков поділився досвідом проведення децентралізації влади у своїй країні. Він відзначив, що в Словаччині це була найуспішніша реформа, тому що, по-перше, підтримувалася населенням, а по-друге, у верхівки було достатньо політичної волі здійснити її.
Вдалим втілення реформа завдячує й системному підходу до неї, адже децентралізація не впроваджувалась у відриві від інших реформ – соціальної, зокрема пенсійної, реформи охорони здоров'я, реформи податкової системи.
Аналізуючи результати українського опитування, словацький експерт підмітив, що частина населення стурбована ймовірністю погіршення соціально-економічної ситуаціє, яка може статися внаслідок проведення децентралізації. «Ці побоювання можуть мати підґрунтя в тому разі, – каже Григорій Мєсєжніков, – якщо ця реформа провадитиметься у відриві від інших і не супроводжуватиметься змінами в інших сферах».
Експерт нагадав, що активна фаза реформи децентралізації у Словаччині почалася під час інтеграції країни до Європи, на початку 2000 років, коли були створені керовані регіональні уряди, спеціальні структури для здійснення реформ, а також призначено урядового уповноваженого з реформ громадського самоврядування. На сьогодні Словаччина має 8 самоврядних регіонів, які мають свої законодавчі збори, на яких громадяни обирають зі своїх представників регіональні парламенти. Експерт наголосив, що у них є справді сильні повноваження, які дозволяють їм регулювати суспільний і соціально-економічний розвиток. «А що Словаччина вже понад 10 років є членом Європейського Союзу, то ці регіональні громади отримали змогу безпосереднього використання європейських коштів, – акцентує Григорій Мєсєжніков, – тобто коштів європейських фондів». Більшість європейських проектів нині здійснюється саме в тих регіонах, які раніше відставали у своєму розвитку. Це проекти, пов’язані передусім з будівництвом доріг, автомагістралей. «Зведення такої інфраструктури фінансується в основному Євросоюзом, бо своїх коштів не достатньо, – пояснює експерт зі Словаччини, – і це дуже відчутно допомагає відсталим регіонам».
Григорій Мєсєжніков виокремив й основні плюси реформи децентралізації в Словаччині – насамперед підвищилась відповідальність обраних органів місцевого самоврядування, поліпшилась якість рішень конкретних проблем, зріс і рівень прозорості господарювання та процесу ухвалення рішень, адже органи місцевого самоврядування зобов'язані звітувати про свої витрати, надавати обґрунтування конкретних соціально-економічних проектів. «Все це сприяє масивній мобілізації місцевих ресурсів, і що дуже важливо, підвищує готовність і бажання платити податки і сплачувати за місцеві послуги, що їх контролюють громадяни», – констатував Григорій Мєсєжніков.
Експерт реанімаційному пакету реформ Юрій Ганущак вважає, що бюджетна децентралізація в Україні вже розпочалася, результат її можна побачити хоча б у тому, скільки відремонтовано останнім часом доріг. «Висока конкуренція на місцевих виборах викликана саме збільшенням надходжень у регіони, – пояснює експерт. – Боротьба була жорстка, і я можу пояснити чому. Зроблено бюджетну децентралізацію. Реальні гроші пішли в регіони, великі гроші пішли в регіони. Щоб ви розуміли, які це гроші, Київ, місто Київ, у порівнянні з минулим роком отримав додатково в плановому порядку плюс 6 млрд до 16, які були», – сказав Ю.Ганущак.
Однак, зазначив експерт, у всіх інших містах це помилкова теза, що гроші ідуть під вибори. «Це хибна теза, що це робиться під вибори, тому що в минулому році теж були вибори, але не ремонтувались дороги. Зараз просто пішли великі гроші. Очевидно, у місцеву владу потягнулися і всі ті, які знають, як на цих грошах заробляти. Зараз це набагато більше від того, що потрібно, щоб профінансувати вчителів і лікарів», – вважає Юрій Ганущак.
Експерт переконаний – в разі заходження у місцеву владу нечесних людей може виникнути критична ситуація. «Вже зараз ми бачимо дуже жорстке протистояння змінам до Конституції, – пояснює свою думку Юрій Ганущак. – Це насамперед ті, хто відчув величезну загрозу собі. Префект – ось та дуже серйозна загроза тим, хто хоче, скажімо так, дерибанити бюджет».
Перфект, на думку експерта, значно відрізнятиметься від всіх інших чиновників. Це – по суті військовий, але не за статусом, а за духом. «Це має бути 100 сумлінних людей на Україну, яким скажуть: перше – бюджетом не розпоряджаєшся; друге – сьогодні призначили, завтра – зняли; третє – живеш там, не де тобі хочеться, а саме на території префектури; четверте – зарплата велика, дуже велика; п’яте – тебе знімуть, якщо хоча б щось помітять; шосте – перевірять усіх твоїх родичів до четвертого коліна. Чи ти готовий до такого? Тоді – вперед».
Юрій Ганущак на сто відсотків переконаний, що наприкінці року Конституцію буде ухвалено, і тоді вже в січні відбудеться набір до префектури, який проходитиме ще більш жорстко, ніж набір до поліції. «Схема, яка зафіксована у Конституції, передбачає, що префект буде аполітичний, на нього ніхто не матиме вплив. Він буде «слугою двох господ», які між собою конкурують – прем’єра і президента». Математична формула префекта, яку вивів експерт, це – місцева державна адміністрація мінус виконком плюс прокурор, і все це поділити на два. Юрій Ганущак навів приклад, якщо прокурор, який здійснював нагляд за актами місцевого самоврядування, робив це у цікавий спосіб – збирав роками досьє на мерів-новачків, які часто роблять помилки, бо ніхто не народжений з умінням управляти, а потім приходив і казав: «Давай домовлятися!». То префект, який здійснюватиме такий самий нагляд, має лише місяць, щоб відреагувати на ті рішення місцевої влади, які суперечать закону. Причому зобов’язаний реагувати на порушення шляхом подання до суду. «Пропустив десь правопорушення, це вилізе префекту боком, його знімуть з роботи, – веде далі експерт. – Почав дуже часто зловживати цим, також знімуть. Відповідно до проекту закону, префект підлягає ротації, має хорошу зарплату і обов’язково інородній, тобто з іншого міста. Не може бути людина призначена префектом у той регіон, де народилася або вчилася».
Описуючи елементи, які забезпечують децентралізацію, Юрій Ганущак зазначив, що їх всього три, але найголовніший це – повноваження. Повноваження даються тому, хто може їх виконати. «Немає жодної країни світу, де б реформа адміністративного устрою почалася і не закінчилася. Скрізь вона закінчується, основне почати. Тому що ефект іде дуже швидко, бо бюрократів у нас не люблять. А що таке адмінустрій – це «перетряхування» бюрократів. Народ це дуже любить», – каже фахівець з децентралізації.
«Другий елемент – ресурси. Вони пішли неміряні, причому пішли зарано, тому що по-правильному треба було зробити трохи навпаки. А ось третій пункт – префектура і контроль, що потребує змін до Конституції», – твердить Юрій Ганущак.
Він наголосив, що в реформах зацікавлене суспільство, вище керівництво держави і Європа. «Хто в цьому не зацікавлений? Не зацікавлений той, хто проти реінтеграції України в Євросоюз. Прізвище назвати? Путін. І ті, хто його підтримують, ті політики, які голосували проти... Їх використовують втемну, але вони звідкись беруть гроші», – вважає Юрій Ганущак.
Децентралізація дозволяє врівноважити баланс еліт в Україні, переконаний експерт. І тому здійснити цю реформу просто необхідно. «Ми маємо час тільки до 15 січня, для того щоб зробити цю реформу, – наголошує експерт. – І це дуже серйозно. Тому що реформа децентралізації це є рух вперед, це є те, що генерує конкуренцію між елітами внизу, генерує вироблення нових рішень», – підсумував Юрій Ганущак
Місцеві вибори показали громадянам, що жодна партія не має місцевої політики, а партіям – що місцеве самоврядування – це не зовсім політика. Так охарактеризував висновки з місцевої кампанії-2015 аналітик Інституту політичної освіти Олександр Солонтай. Ідея відкритих списків для місцевої кампанії була правильна, але те, що побачили – не відкриті списки, вважає аналітик експерт, який також балотувався на цих виборах.
«Треба рухатися далі до відкритих списків. Це були закриті партійні списки з преференціями, – говорить він, – я думаю, що цей закон був одноразовий, що ці правила ми не побачимо наступного разу, і шості місцеві вибори в Україні будуть за шостою виборчою системою. Хотілося б, щоб на цей час уже був Виборчий кодекс і правило відкритих списків».
Чимало громадських активістів і волонтерів налякалися «партійної ширми» і не побажали задля участі у виборах вступати до партій, додає Олександр Солонтай.
Пропозиція дозволити висування громадським організаціям має логіку, вважає директор фонду «Демократичні ініціативи» Ірина Бекешкіна. За її словами, це б дозволило, приміром, запропонувати вибір людям на звільнених територіях Донбасу.
«Я ще наприкінці минулого року визначала це як «випалене поле», тому що партії при владі там зовсім не користувались підтримкою, Партія регіонів, яка довго тримала там монополію, втратила свою підтримку, і комуністи – взагалі, там нічого не було, – зазначає Бекешкіна. – Але хто користувався там довірою – це, перш за все, волонтери і громадські діячі, яких вони знали. Відносною, але все-таки підтримкою. Тому ми запропонували, щоб громадські організації мали право так само виставляти своїх кандидатів, як і партії, але це не було ухвалено», – сказала соціолог.
«ДІФ», «Радіо Свобода»
